О́ВОЧ, заст. О́ВОЩ, у, ч. і рідко і, ж.
1. тільки ч., перев. мн. Плоди городніх (рідше польових) рослин та зелень, що вживаються як їжа; городина. В теплицях вирощують овочі.. і підготовляють розсаду для парників та утепленого грунту (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 9); Насіння бобів, збіжжя, овочів, цибулини лілій бубнявіли від весняної життєдайної сили (Довж., І, 1958, 437); Істота почала їсти. На її зубах хрумтів якийсь овоч — чи то огірок, чи то морква (Донч., III, 1956, 68).
2. тільки ч., перев. мн., рідко. Плоди садових (рідше лісових) дерев та кущів; фрукти, садовина. Ліси достачали тухольцям звірини, лісових овочів і меду (Фр., VI, 1951, 23); І той садок, де в травні він деревам Від гусені обороняв листки, Під овочами в пурпурі жовтневім К землі янтарні склонює гілки (Рильський, II, 1960, 71).
3. ч. і ж., збірн. М’які плоди будь-яких рослин. Кожному овочеві свій час (Укр.. присл.., 1955, 104); Родючий баштан жовтіє динями, .. зеленіє кавунами і усяким овощем (Вовчок, І, 1955, 309); Ісаакій і справді був схожий на пастернак, на цю довгу та трохи кострубату огородню овоч (Н.-Лев., III, 1956, 371); На возах була всяка всячина..: тут було.. зерно..; тут була овощ огородня, садова й польова (Мирний, І, 1954, 318): Там спустився злий дух, — і збіжжя вигоріло, мов від вогню, овоч на деревах почорнів, трави пожовкли (Л. Укр., III, 1952, 549); * Образно. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля: Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
◊ Зака́заний о́воч — про щось привабливе, але заказане, недозволене. З майором Кларком усе заповідалося на гру. Трохи легковажності, трохи кокетства, трохи недозволеного (заказаний овоч завжди солодший!) (Загреб., Шепіт, 1966, 317).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 612.