ОГИ́ДЛИВИЙ, а, е. Те саме, що оги́дний. Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (Фр., III, 1950, 254); Двері повільно одчинилися, і на порозі став огидливий мопс (Епік, Тв., 1958, 539).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 613.