ОГНЕЛИ́КИЙ, а, е, поет. Подібний до вогню. Коли серпанок опліта світання І сонце встане огнелике, Ні слова більше про кохання… (Забашта, Вибр., 1958, 28); У вибухах огнеликих здригається тіло гори (Перв., Вибр., 1940, 33); * Образно. Зі мною гвардія велика, Зі мною слава огнелика Мій комсомол, моє життя (Мал., Запов. джерело, 1959, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 617.