ОГО́ЛЕННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. оголи́ти і оголи́тися. Оголені і якісь соромливі у своєму оголенні віти каштанів погойдувались за вікнами (Рибак, Помилка.., 1940, 192); Левицькому були близькі принципи гоголівського гумору і насамперед нещадне оголення засобами комічного потворних недоладностей соціального побуту (Рад. літ-во, 1, 1957, 91).
2. Геол. Місце, де гірські породи виходять на поверхню. Кілька років тому поблизу села Кутлугузиного.. я знайшов оголення зелених глин, зеленувато-сірих пісків і пісковиків (Наука.., 11, 1965, 61).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 618.