ОГОРО́Д, у, ч., розм., рідко. Те саме, що горо́д. Громада одібрала од неї поле, й Улас зостався з самим огородом (Н.-Лев., III, 1956, 335); Огородами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався [Лис Микита] аж до середмістя (Фр., IV, 1950, 91); Вони прямували вигоном вздовж огородів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 619.