ОГРЯДНУВА́ТИЙ, а, е. Трохи огрядний. Міцна й струнка, незважаючи на свою огряднувату постать, ішла вона поруч чоловіка (Тулуб, Людолови, І, 1957, 36); Аж лігши на стіл, придавивши своїм огряднуватим тілом розворушені папери й старі синьки, він похапцем щось підраховував (Шовк., Інженери, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 622.