ОГУ́ЗКУВАТИЙ, а, е, розм. Широкий в крижах; важкий, кремезний. Починало вечоріти, коли до ковалевого двору під’їхав товстий, огузкуватий вершник (Ле, Наливайко, 1957, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 623.