ОГУ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що зага́льний 1, 3. Тут бачив хлопець, як інша весела дівчина.. танцювала й підспівувала з відрами на плечах на огульну втіху людську і на потіху (Вовчок, І, 1955, 296).
2. Недиференційований (про підхід, ставлення до чого-небудь). Зовсім неможна сказати, що огульні оцінки навколишнього життя [у вірші Є. Плужника] були вірними й справедливими (Не ілюстрація.., 1967, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 623.