ОДАЛІ́СКА, и, ж. Служниця або наложниця в гаремі. — В караван-сараї Омировому переховується перлина, що потьмарить усіх одалісок сералю, як сонце тьмарить місяць і східні зорі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 218); * Образно. — Попроси нас ще до своїх одалісок на дикий бал, — просили Ястшембського веселі паничі (Н.-Лев., II, 1956, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 623.