ОДАРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОДАРИ́ТИ, одарю́, ода́риш, док., перех. Те саме, що обдаря́ти. Вміє одаряти Сотнями дарів Осінь, щедра мати, Всіх трудівників! (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 68); Усім його [Кармеля] бог втішив, усім одарив — чого б то ще справді треба! (Вовчок, І, 1955, 355); Спершу, каже [пан], я хотів тебе одарити: грунт дати, хату поставити, землі одвести й на волю випустити (Мирний, І, 1949, 401).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 623.