ОДЕБЕЛІ́ЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до одебелі́ти. Унтер пролопотів повз нього, ламаючи кущі.. і нічого не бачачи на своєму шляху. Одебелілий від страху, він, мабуть, не чув і пострілів (Загреб., Європа 45, 1959, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 624.