ОДЕ́ЖИ́НА, и, ж., розм.
1. Що-небудь з одягу; окрема складова частина одягу. На плечах йому якась одежина суконна, чорна з сірою підшивкою, і невеличкий вузлик (Свидн., Люборацькі, 1955, 206); Швиденько взувши черевики, вона вийшла в передпокій. Помацки в темряві знайшла якусь одежину, накинула на плечі й.. кинулась до виходу (Головко, II, 1957, 593).
2. Те саме, що о́дяг. Заробила собі доволі грошей, посправляла одежину (Н.-Лев., III, 1956, 257); Він зодягнений у селянську ветху одежину: піджак.., ватянка, штани, чоботи (Ю. Янов., І, 1954, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 624.