ОДИНА́ДЦЯТЕРО, одинадцятьо́х, числ. збірн. Одинадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот та речей, а також з особовими займенниками у множині). Видоївши корову, Мотря.. показала Насті своє хазяйство. Опріч рябої корови, було ще два перістих підсвинка та одинадцятеро зозулястих курей (Коцюб., І, 1955, 58); В організацію могли вступити навіть не десятеро новаків, а одинадцятеро (Жур., Даша, 1961,35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 628.