ОДНОБА́РВНИЙ, а, е. Забарвлений в один колір. Глибока зима. Небо закуталось в однобарвну сірину (Коб., І, 1956, 547); Зовнішність Марти Шариївни була так само мало криклива, як вона вся: лице — надто правильне й однобарвне, щоб могло вирізнятись чим-небудь у гурті інших жінок (Вільде, На порозі, 1955, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 632.