ОДНОКІ́ННИЙ, а, е.
1. Пристосований для запрягання одного коня. Попереду, ліворуч, виїжджала на шосе однокінна підвода (Коз., Гарячі руки, 1960, 136); Весною ми їздили в поле Візком однокінним старим (Рильський, І, 1960, 126).
2. Який має одного коня. Однокінне господарство.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 635.