ОДНОМАНІ́ТНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. одномані́тний. Я знов удома. Знов та сама одноманітність.., все те саме (Коб., III, 1956, 100); Стражеско такої думки, що серце у мене значно поправилось, що на мене тепер погано впливає одноманітність клінічного життя, брак повітря і вражень (Коцюб., III, 1956, 455); Просторі степи захоплювали своєю невиміряною силою безмежжя, часом навіть лякали.. одноманітністю рівнинного пейзажу (Ле, Право.., 1957, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 636.