ОДРОБИ́НА, и, ж., діал. Крихта, крапля, частка. Похожий він [хлоп] на худобину, Що вік ціли́й в ярмі жиє І тішиться, як дістає До паші зерна одробину (Фр., X, 1954, 274); — Ви не найшли би надто багато помічників; стратили би надто скоро і ту одробину довір’я до людей, яке, може, ще живе в вашім серці (Коб., І, 1956, 210).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 641.