О́ДУР, у, ч. Затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості. На темних лапатолистих фігах завзято, мов сотні тріскачок, до одуру, до самозабуття тріщать цикади (Коцюб., І, 1955,285); Радість доходила до одуру (Ков., Тв., 1958, 511).
О́дур бере́ (хапа́є, взяв і т. ін.) кого — затьмарилася свідомість у когось. — Отсе шукаю вже півгодини і не можу в сьому числі знайти нічого, гідного конфіскати.. Адже ж тут одур хапає чоловіка! (Фр., IV, 1950, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 643.