ОДУХОТВОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОДУХОТВОРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док., перех.
1. Надавати життєвості чому-небудь; оживляти. Артист одухотворяє.. намічені автором форми, дає життя і вираз авторським істотам (Мирний, V, 1955, 370); — Я певна, що чудові країни, де виховувались славетні майстри, країна тих великих чарівників, що вміли одухотворяти мармур, скажуть твоєму серцю більше, ніж мої слабі речі (Л. Янов., І, 1959, 379).
2. Збуджувати у кому-небудь високі почуття, помисли і т. ін.; надихати.
3. Робити що-небудь піднесеним, небуденним, сповнювати його високим змістом, благородством і т. ін.; облагороджувати. І, як промінь сонця, що падає на тиху заводь, змінює її своїм сяйвом, так посмішка немовби одухотворила її обличчя, а особливо очі (Шиян, Гроза.., 1956, 45); Боротьба за впровадження технічної естетики — це боротьба не тільки за красиві верстати і машини, цехи і заводські двори, це боротьба за здоров’я людини, за художнє начало, яке одухотворяє працю (Ком. Укр., 11, 1962, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 644.