ОДІЯ́ЛО, а, с. Те саме, що ко́вдра. Часто він брав лінійку і виглажував [вигладжував] нею скарбове біле з синіми берегами одіяло так, що на ліжку не було і складочки (Н.-Лев., І, 1956, 342); Підстелю я дочці одіяло, Промінь місяця в ліжко проріс (Мал., Звенигора, 1959, 148).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 631.