ОЖ, част., діал. Ось. — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (Н.-Лев., V, 1966, 116); — Рідненька… Ну чого… Ож заспокойсь, облиш!.. (Вирган, В розп. літа, 1959, 176).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.