ОЖЕНИ́ТИ, оженю́, оже́ниш, док., перех., на кому і без додатка. З’єднати шлюбом чоловіка з жінкою. [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила, Коровай сама бгала, Дочку оддавала, Сина оженила… (Шевч., II, 1963, 312); Восени батько оженив парубка на рябій дівці, яка не вроду принесла, а пригнала воли у двір Євдокима (Стельмах, І, 1962, 225).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 646.