ОЖИВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко ОЖИ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОЖИВИ́ТИ, оживлю́, ожи́виш; мн. ожи́влять; док., перех.
1. Повертати до життя, робити знову живим. Іди [зоре] веселити живучих і оживляти умерлих!.. (Л. Укр., IV, 1954, 281); Масна від вологи земля оживляла коріння, гнала по стовбурах та гілочках життєдайні соки (Шиян, Баланда, 1957, 60); * Образно. Роздумуючи про долю культури, Тичина уїдливо іронізував над націоналістами, що намагалися оживити труп реакційної буржуазної культури (Поезія.., 1956, 53); // Відновлювати фізичні й духовні сили, робити життєдіяльним. Поки мене терли, та оживлювали, та покріпляли, то вже почало смеркатися (Фр., IV, 1950, 16).
2. перен. Відновлювати у пам’яті давнє, забуте, зникле і т. ін. Оживляючи минуле, я сам інколи насилу вірю, що все було саме так, як було (Горький, Дитинство, 1947, 15); Щиро і радісно вітаю Вас в день Вашого свята. Нехай той день оживить в пам’яті людській Ваші заслуги як поета, що ніжно і любовно приніс в дар братньому народові велике слово українського генія — Т. Шевченка (Коцюб., III, 1956, 395); Несподівана зустріч з Сергієм Рудем оживила в пам’яті Олега Івановича тяжкий випадок з його життя (Голов., Тополя.., 1965, 88); // Пробуджувати знову; відновлювати. [Маруся:] Хто дав тобі право оживляти занедбані надії?.. (Мирний, V, 1955, 99); Навіщо ж ховати змарнілі квіти, навіщо оживляти завмерлі мрії? (Л. Укр., III, 1952, 587); Вони обидва, не перемовившись і словом, почували подих весни, що оживлювала їхні задубілі чуття (Досв., Вибр., 1959, 300).
3. Виводити з стану млявості, байдужості; робити жвавішим, веселішим. Мене радував її голос, мене оживляла її присутність (Збан., Малин. дзвін, 1958, 335); Торти й вина трохи оживили гостей (Вільде, Сестри.., 1958, 196); Почуття полегкості оживило його, вмить підбадьорило (Грим., Син.., 1950, 80); // Надавати рухливості, виразності, жвавості (обличчю, очам). Знов усмішка оживила її вродливе обличчя, тільки це вже була задумлива, тиха, трохи журлива усмішка (Жур., Дорога.., 1948, 18); Злість оживила прим’яте, трохи роздуте біля вух обличчя дукача (Стельмах, II, 1962, 12).
4. перен. Наповнювати життям, діяльністю і т. ін. Зв’язок з багатими ще тоді угро-руськими громадами оживив усю верховину (Фр., VI, 1951, 38); — Він, — мотивувала вона цю пораду, — сам один, .. буде, певно, рад, як сестра заживе в нього, оживить його самітну хату та перейме почасти його газдівство в свої руки (Коб., II, 1956, 311); Голодний Степ, мертву пустельну землю, беруться більшовики оживити — говорив газетний стовпчик (Ле, Міжгір’я, 1953, 25).
5. перен. Робити інтенсивнішим, активнішим, діяльнішим. [Антоніо:] Не жахайтесь, любий друже! Постарів Тоніо, та ще живий, ще й хоче торг у вас тут оживити (Л. Укр., III, 1952, 113); Революція [1905-1907 рр.] безпосередньо оживила революційний рух в Німеччині, Австро-Угорщині і у Франції (Іст. УРСР, І, 1953, 622).
6. перен. Робити яскравішим, барвистішим. Як весело, як молодо шумить Під берестом чи дубом віковічним, Стемнілу оживляючи блакить, Вогонь рибальський разом з поетичним! (Рильський, Зграя.., 1960, 16); Ось знов, як з хмари, виткнувся рядок хлопців та дівчат і оживив образ ясними барвами строїв, молодими розпаленими обличчями… (Коцюб., І, 1955, 232); Завод, осяяний сонцем. Тільки як же його оживити, щоб не вийшло на папері сухе креслення? (Хижняк, Невгамовна, 1961, 187).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 647.