ОЗБРО́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОЗБРО́ЇТИСЯ, о́юся, о́їшся, док.
1. чим і без додатка. Забезпечувати себе зброєю, військовим спорядженням. Біля приміщення варти партизани озброюються: розбирають рушниці, чіпляють патронташі та й мерщій заряджають гвинтівки (Головко, І, 1957, 378); До самого вечора озброювався батальйон новою зброєю. Крім гвинтівок, їм ще видали й каски (Гончар, Людина.., 1960, 77); // Забезпечувати себе чим-небудь для оборони або нападу. Селяни озброїлися вилами, граблями, кіллям, люшнями і цілу ніч провартували біля панщизняного хреста (Вільде, Сестри.., 1958, 257).
2. чим, перен. Забезпечувати, оснащувати себе засобами, необхідними для якої-небудь роботи, діяльності. Останнім часом ми озброїлись такими унікальними приладами, як реєстратори швидкості руху води і розчинів по стеблу та інших органах рослини (Хлібороб Укр., 8, 1966, 37).
3. перен. Здобувати знання і т. ін., потрібні для певної роботи, діяльності. Саме вони, балади, були тим грізним знаряддям, яким озброювався романтик Міцкевич проти класицизму, якому в часи ранньої своєї молодості віддав короткочасну данину (Рильський, III, 1955, 307); Перед від’їздом до частини хотілося озброїтися найновішими відомостями, які він, як агітатор, повинен буде пояснювати бійцям (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 179).
Озбро́їтися терпі́нням див. терпі́ння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 650.