ОЗДО́БЛЮВАЛЬНИК, а, ч. Те саме, що оздбо́лювач. Віртуози-муляри опановують суміжні спеціальності: оздоблювальника, штукатура, теслі, монтажника (Рад. Укр., 8.VІІІ 1973, 2); Особливо вирішального значення набуває зараз теплотраса. Без неї будова, як без рук. Оздоблювальники не можуть штукатурити стіни, монтажники — встановлювати обладнання, випробовувати його (Роб. газ., 21.І 1964, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 699.