ОЗНАЙМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ОЗНАЙМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., ОЗНАЙМИ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. ознаймля́ть; док., перех., розм., рідко. Давати знати про що-небудь; доводити до відома, сповіщати, повідомляти. Дзвінкі поцілунки лунали по хаті і сплітались з плачем сумної трембіти, що все ознаймляла далекі гори про смерть на самотній кичері (Коцюб., II, 1955, 354); — Ознаймую тобі нашу королівську милость, — сухо забринів нарешті голос короля (Тулуб, Людолови, II, 1957, 499).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 655.