ОКАЛЯ́СОМ, присл., розм. Кружним шляхом; кругом. Микола крутить головою, але хлопці виштовхують його з шеренги. Він довго тупцяє на місці, потім окалясом, неначе норовистого коня, обходить стрій (Мушк., Чорний хліб, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 660.