ОКА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до ока́тий. Вийду було з Сашком, а жінки мені шепочуть: — Ховай його, ховай під хустину, щоб ворог не побачив, бач, яке воно кругловиденьке, окатеньке… (Ів., Таємниця, 1959, 107).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 661.