Околичній и околишній, я, є.
1) Окрестный, смежный, сосѣдній. Відпусти їх по околичніх хуторах. Єв. Мр. VI. 36. Була дуже велика відьма, вона управляла всіми околишніми відьмами. Чуб. І. То були люде околишні, свої, то ми їх зараз і пізнали. Новомоск. у.
2) Наружный, виѣшній. А є ж таки околишнє дерево в скляному вуліку. Лохв. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 48.