ОКО́ПНИК, а, ч., розм.
1. Боєць, який воює в окопах, перебуває на передовій лінії. В блискучому автомобілі, оточеному сірими окопниками, хтось у френчі.. пишався своїм баритоном (Головко, І, 1957, 60); Високо над нею пливли на захід в супроводі жвавих "яструбків" важкі бомбардувальники.. І хоч вони не мали змоги вплинути зараз на долю оборонців дамби, після їхнього перельоту кожному окопникові чомусь стало легше (Гончар, III, 1959, 371).
2. Той, хто споруджує, риє окопи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 675.