ОКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до окрили́ти. Окрилений успіхом, виходив Микола з клубу (Гжицький, Вел. надії, 1963, 121); Окрилені високими ідеями епохи, радянські шевченкознавці своїми працями збагачують духовну культуру будівників комунізму (Рад. літ-во, 5, 1964, 73); В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків, повільно обертались.. антени радарів (Собко, Срібний корабель, 1961, 41).
2. у знач. прикм. Сповнений натхнення, душевного піднесення; натхненний. Ішов [Івоніка] справді окриленим кроком (Коб., II, 1956, 97); Окрилене слово Івана Франка супроводжує нас у ратних подвигах і в праці (Корн., Разом із життям, 1950, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 679.