ОКУЛІ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і без додатка, сад. Прищеплювати до дикої рослини бруньку культурної рослини. Хоч окулірувать я так і не навик, Проте копав, садив, підв’язував щосили (Рильський, Поеми, 1957, 241); — Хіба це фрукта? Кисле, терпке, треба окулірувати, сорт поліпшувати (Гончар, І, 1954, 481).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 685.