ОКУПА́НТ, а, ч. Той, хто бере (брав) участь в окупації; загарбник. Страшний він [Дніпро] у чорну бурю.. Це добре відчули окупанти, що хотіли загарбати нашу землю і потопити наше щастя (Рильський, III, 1956, 26); Стара жінка пригнала до нас на цей бік Дніпра корови з далекого колгоспу, щоб їх там не захопили окупанти (Ю. Янов., II, 1954, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 686.