ОКІЛЬЦЬО́ВУВАТИ, вую, вуєш, недок., ОКІЛЬЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.
1. Оточувати кільцем, у вигляді кільця що-небудь.
2. спец. Робити кругове обмазування дерев спеціальним розчином для захисту їх від шкідників.
3. спец. Знімати кільце кори з дерева або насаджувати на нього дротяні кільця для затримання його росту.
4. спец. Закріплювати мічені кільця на лапи птахів, хвости риб і т. ін. для дослідження їх міграції, встановлення віку тощо. Білоруський дослідник Олександр Курсков, який окільцював понад тисячу летючих мишей.., переконався, що рукокрилих не можна вважати домосідами (Веч. Київ, 2.ІІ 1968, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 663.