ОМРІ́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до омрі́яти. Було видно, що він весь живе, горить цією давно омріяною і, мабуть, не раз обдуманою бойовою операцією — обійти місто через острів Хортицю (Баш, На.. дорозі, 1967, 244); Кучеряві схили, зелень і мла ховали від Максимових очей омріяне з дитинства місто (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 103); Настав омріяний кращими умами людства час, коли земля наша десятками й сотнями тисяч народжує таланти в усіх галузях знань, в усіх видах мистецтва… (Наука.., 9, 1961, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 695.