ОМУЖИ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ОМУЖИ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., зневажл. Стати схожим на мужика зовнішністю, поглядами, звичками і т. ін. [Марина: ] Никодим мій зовсім омужичився і хоче мене мужичкою зробить… (К.-Карий, І, 1960, 432); // Ставати мужицьким за своїми якостями, властивостями і т. ін. Цілу ніч він проплакав з злості і рішився ніколи не заглядати до їх у хату і ніколи нічого не прохати, бо все те, що не прийде від їх — перейде через мужичі руки, омужичиться (Мирний, І, 1954, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 695.