ОНАВІСНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже набриднути; остогиднути, знавісніти. — Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. надокучило! (Вовчок, І, 1955, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 696.