ОНОВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ОНО́ВЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОНОВИ́ТИСЯ, оновлю́ся, оно́вишся; мн. оно́вляться; док. Те саме, що обновля́тися 1-3. Ікон було в них дуже багато і такі старі, закопчені, полуплені.. Усе чекали старенькі, що вони оновляться, але не дочекалися… (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 44); Усе міняється, оновлюється, рветься, у ранах кров’ю сходить, з туги в груди б’є (Тич., II, 1957, 145); Діла́ добрих оновляться, Діла́ злих загинуть (Шевч., І, 1951, 340); Старі народні звичаї перекликались із звучанням бурхливого часу й самі оновлювались, набуваючи вже іншого, новітнього змісту (Довж., І, 1958, 336); Ми дихаємо повітрям, яке безперервно оновлюється завдяки роботі рослин (Наука.., 10, 1962, 28); В результаті виборів склад секретарів первинних партійних організацій значно оновився (Рад. Укр., 5.VIII 1949, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 698.