ОНУ́ЧКА1 див. вну́чка.
ОНУ́ЧКА2, и, ж. Те саме, що ону́ча. Одна нога була в резиновій калоші, а друга обгорнена онучкою та ув’язана мотузком (Гр., II, 1963, 276); Забувши про онучки, Суворов усунув босі ноги в широкі розтруби ботфортів (Добр., Очак. розмир, 1965, 128).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 699.