ОПАНЧА́, і́, ж. Старовинний верхній одяг, що мав вигляд широкого плаща. Гола шия і грудина [в чабана]; А з кремезного плеча Висне з стравою торбина І широка опанча (Щог., Поезії, 1958, 276); Василько взув постоли, одягнув темну сорочку й кафтан, .. зверху надів опанчу і пішов за Данилом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 303).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 703.