ОПА́РА, и, ж. Заправлене дріжджами або закваскою рідке тісто, яке потім учиняють. Вона й опару постановила, вона й процідила, вона і діжу з тістом на піч поставила (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Мати вчиняла опару в діжі, місила тісто, дерев’яною лопатою клала тісто на .. черінь (Жур., Нам тоді.., 1968, 53); * У порівн. Всередині в нього росло щось, як тісто у діжці, бродило, немов опара (Коцюб., II, 1955, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 703.