ОПА́СКА1, и, ж., діал. Побоювання, острах. На роботу приймали Мотрю з опаскою (Мирний, І, 1949, 140); [Василь:] Якийсь шарлатан стовбичить… Опаска бере, щоб не заліз у кишені… (Кроп., IV, 1959, 317); Мінялись хазяї, але не мінялися опаска і недовіра, настороженість і зверхність, бридливість і холод, гнів і злоба в тих очах (Стельмах, II, 1962, 34).
ОПА́СКА2, и, ж.
1. заст. Бандероль. Головна ж моя просьба до Вас та, щоб "Переднє слово" Драгоманова Ви вислали не опаскою, котра йтиме ще до цензури, а в конверті і теж рекомендовано (Крим., Вибр., 1965, 557).
2. діал. Смужка паперу, тканини, якою перев’язують або обклеюють що-небудь; обв’язка, обклейка. Банкноти були перев’язані паперовою опаскою, на якій дрібним почерком була написана цифра тисяча вісімсот (Вільде, На порозі, 1955, 318).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 703.