ОПЕРЕ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. мин. ч. до опереза́ти 1-4. В білім хітоні вона, оперезана поясом срібним, Їде, недбало віжки держачи (Фр., XIII, 1954, 317); Поверх кожушка, оперезаного широким ременем, звисала кобура з револьвером (Шиян, Баланда, 1957, 12); Її повна коротка шия, оперезана малиновою оксамиткою, забіліла й залисніла, як шовк (Н.-Лев., IV, 1956, 117); Бліді, оперезані бинтами обличчя хворих, серед яких багато сліпих (Грим., Незакінч. роман, 1962, 308); На валах уже повно було міщан, оперезаних мечами (Панч, Гомон. Україна, 1954, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 705.