ОПЕЧА́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опеча́тати. — Ну, чого варте оте ваше заступництво, коли каса й бухгалтерія опечатані сургучем? (Ле, Міжгір’я, 1953, 261); // опеча́тано, безос. присудк. сл. — З поручення начальника громади, доносив [писар] мені, що мою рідну хату опечатано (Фр., IV, 1950, 292).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 708.