ОПИ́НКА, и, ж., діал.
1. Плахта, запаска. Сівчучка, що досі стояла неповорушно в чорній сорочці без опинки, поступила один ступінь ближче (Черемш., Тв., 1960, 57); Високий, стрункий її стан обіймала тісно ткана опинка, підперезана широким поясом (Оп., Іду.., 1958, 26).
2. Фартух. Гнали [робітники] долів [униз] Зеленою улицею за.. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (Фр., V, 1951, 272).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 708.