О́ПИСКА, и, ж., спец. Бура від окисів заліза глина, яку ремісники-гончарі використовували як фарбу. Місцеві майстри користувалися невеликим числом фарб: білою (побілка), жовтою (вохра), цеглястою (червінь) та коричневою (описка) (Нар. тв. та етн., 4, 1963, 68).
ОПИ́СКА, и, ж. Помилка в написаному тексті (перев. через неуважність). Кожна описка Толстого — це вже деталь творчого життя одного з російських геніїв (Кундзич, Діези.., 1956, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 710.