ОПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. оплі́в, оплела́, оплело́; док., перех. Те саме, що обпліта́ти. Ящики перед завантаженням оплітали свіжовирубаними гілками вільхи (Колг. Укр., 7, 1957, 25); Гліцинії і всякі цвітучі ліани оплітають стіни (Коцюб., III, 1956, 333); Як виріс [Іван] та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, то всю громаду оплів — зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Григ., Вибр., 1959, 350); * Образно. Тебе засудили на муки, Терновим вінком оплели, Скували і ноги і руки, З дитинства в ярмо запрягли (Граб., І, 1959, 549).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 715.