О́ПЛІ́ТОК, тку, ч., діал. Ліса, тин. Прийшов [Юрко] з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (Козл., Ю. Крук, 1957, 373).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 716.