ОПОЛО́ЩЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до ополоска́ти. * Образно. Кров’ю ополощена, вибігає Случ (Мал., Звенигора, 1959, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 721.