ОПО́РОК див. опо́рки.
ОПОРО́К, у, ч., діал. Порок. Баба Яковиха й каже: — Нічого, правдонько, убожество — не опорок (Тесл., З книги життя, 1918, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 723.